Ужгородський механічний завод

Чи задумувались працівники UNGWIRE, що вони працюють на території, сповненої багатою історією? Є ще ті, хто пам’ятає всю велич колишнього Ужгородського Механічного заводу – колишні працівники підприємства з численних конструкторських бюро. Людмила згадує, що у свій час це був один з титанів серед підприємств всього радянського простору минулого сторіччя. Колись СРСР приділяло увагу державного значення цьому об’єкту: не нехтували бюджетом та виділяли великі площі під будівництво приміщень для виробництва. Мехзавод і нині вражає своїми масштабами на фоні невеликого міста: варто тільки уявити, як колись тут була задіяна велика кількість працівників і кожен з них вкладав свою частку зусиль на розробку нових виробів, продуктів.
Післявоєнні часи країна мала відновлювати сили, поновлювати та поповнювати обсяги свої запасів. Створювались все нові і нові промислові зони. Часом, створювались навіть міста, що були спеціально збудовані під промислову діяльність. Поступово, одним з таких міст став Ужгород. Починалося все з невеличких майстерень, що спеціалізувалися на речах, що потрібні у побуті кожної родини: дрібні меблі, повсякденний одяг…
Саме з такої як багато інших, маленької дослідницької майстерні, що була на вулиці Льва Толстого у 1940-х роках, бере свій початок Ужгородський Механічний завод. Тодішня радянська влада зробила цей об’єкт секретним. Причина секретності полягала у продукті виробництва: це були нестандартні засоби кріплення для воєнного судна. Пізніше, у 1951 році, завод набирав успішних обертів, і місто виділило землю для будівництва приміщень виробничих корпусів на тодішній околиці міста – сучасній вулиці Гагаріна.
Сама проста назва «Механічний завод» викликана закритістю та секретністю, адже головним замовником на виробництво був Мінсудпром СРСР. Тоді діяла холодна війна і влада не хотіла аби ворожа сторона дізналася про виробничі продукти заводу. Спочатку виготовляти деякі м’які меблі для залізничних вагонів. Ще пізніше – завод став виробляти легкі дерев’яні та пластикові меблі для оздоблення військового морського судна, підводних човнів. Із спогадів тодішньої працівниці одного з багатьох конструкторських бюро відділу обладнання, на території заводу було заборонено фотографувати, адже це були об’єкти воєнного значення. До корпусу з виробництва для воєнних кораблів був заборонений доступ на рівні державної таємниці.
З книги «Втрачений Ужгород» Тетяни Літераті відомо, що у 1970-ті роки Мінсудпром СРСР вирішило збільшити обсяги виробництва. Тоді керівництво підприємства розпорядилося: якомога швидше підготувати молоді кадри. Для цього скликали висококваліфікованих спеціалістів із усього СРСР, зокрема фахівців з міста Ленінграду та Москви. Почали відкриватися професійні технічні училища на базі виробництва. Не дивлячись на стрімке зростання учнів, працівників на заводі все ще було недостатньо для швидкого виконання замовлення. Тоді за розпорядженням Мінсудпромом СРСР, на вулиці Гагаріна у 1984 році було зведено СПТУ № 19 та гуртожиток, розраховані близько 700 учнівських місць. Перші випускники нового навчального закладу були одразу працевлаштовані на Механічний завод. Таким чином, виробництво змогло виправити ситуацію з нестачею кадрів для виконання замовлення.
Шов час, політичні сили змінювались. З розпадом Радянського союзу могутнє підприємство втратило найприбутковішого замовника – Мінсудпром СРСР. Діяльність заводу пішла на спад. Роботи лишилися тисячі працівників. Найгірше, що більша їх частина – були запрошені фахівці з усіх куточків колишнього СРСР. Вони не знали що робити далі: повертатися додому чи шукати роботу тут. Лише у 1998 році Ужгородський механічний завод отримав статус закритого акціонерного товариства. У важкі для країни часи, МехЗавод намагався відродитися: займались виготовленням меблів для залізничного транспорту, меблі для саду, меблі для торгових закладів. На жаль, ці спроби були не на стільки успішними, аби повернути минулу міць заводу.
Іноземні засновники ТОВ «УНГВАЙЕР» – після довгих пошуків виробничих площ на території Закарпаття, зупинилися у місті Ужгород, а саме в кінці 2009 р. на території ЗАТ «Ужгородський механічний завод» розпочало свою виробничу діяльність ТОВ «УНГВАЙЕР» – виробник автокабельної продукці. Сьогодні ТОВ «УНГВАЙЕР» налічує більш як 600 працівників та орендує більш як 5 000 кв.м.

А що Ви або Ваші рідні пам’ятають про МехЗавод? 😊